Прект про внутрішню свободу людини та життя у в'язниці як мікросвіт
зі своїми порядками та законами, як демо-версію перед виходом у реальний світ.
Історія проекту:
У 2020-му мене заарештували за статтею 260 Кримінального кодексу Грузії:
«Незаконне виготовлення, купівля, зберігання, перевезення або продаж наркотичних речовин».
Мене засудили до чотирьох років позбавлення волі.
Але 9 квітня 2022-го президентка Грузії видала наказ про помилування громадянок України.
Я, як одна з них, вийшла на свободу, та одразу взяла собі новий псевдонім Свобода.
У в’язниці я багато малювала і працювала над серією «9 заповідей свободи».
Малювання було моєю втечею, моїм порятунком і моїм шляхом.
Два роки я знаходилася на одному й тому самому місці.
Чим довше я перебувала далеко від дому, тим глибше зростала моя любов до рідної країни.
Тому коли я малювала, я знала, куди я йду і навіщо це роблю.
25 лютого 2022 року в Києві мала відбутися моя виставка. Роботи для цієї виставки були
створені, поки я була ув’язнена в Грузії. Незважаючи на ризик покарання, я змогла,
за допомогою своїх співв'язнів, переправити їх своїм друзям на батьківщину в Україну.
25 лютого — мій день народження. Це був мій другий день народження в ув'язненні.
Завдяки підтримці українського молодіжного культурного руху весь
Київ знав про виставку і чекав на неї.
24 лютого рано вранці почалася війна. Само собою, виставку було скасовано.
Ми запізнилися лише на один день...
Організаторам виставки довелося тікати від війни, і вони зрештою дісталися до Берліна.
Замість ще однієї валізи з одягом вони взяли цю колекцію робіт.
У той момент, коли я перестала вірити в чудеса, сталося диво — мене звільни з в'язниці.
Одразу після звільнення я приїхала до Берліну до друзів.
Ми спробували зробити виставку вдруге. На цей раз усе вдалося.
Благодійність
Ця виставка принесла 1400$ з продажу картин, книг та постерів.
1000$ було відправлено до фонду у прихисток для переселенців «Добро на Амурі»,
місто Дніпро.
А також 400$ пішло братам, чиї батьки загинули під час війни.
У них залишилася єдина родичка – це їхня тітка,
будинок якої був сильно зруйнований і не придатний до життя.
Я розумію як це зростати без батьків,
немає нічого, що могло б залікувати рани в серцях цих дітей,
але важливим є будь-який внесок, кожен крок щоб підтримати один одного у цей страшний час.
